Три характери української провінції
Інколи зустрічі зі старими однокласниками дозволяють по-простому глянути на проблеми української економіки, та й суспільства загалом. Найбільш вагомі статистичні дані можна подати на прикладі кількох життів. Три характери української провінції.
Характер перший – бухгалтерка у ветеринарній лікарні, моя одноліток, з практично готовим дипломом про вищу освіту у Львівській друкарській академії. Робота бухгалтера досить стабільна. Прибуток теж приходить щомісяця, хоча й невеликий. Стабільність – вічна мрія української провінції. Проте кобіта хоче до Львова. На моє наївне запитання – і що вже шукаєш? Є якісь можливості? Зі сміхом відповідає, що ще не шукала. Але хоче. Як то кажуть, аби «Ваши желания всегда совпадали с вашими возможностями». Додам, якби ж то ще ваші бажання були справді бажаннями. Більшість молодих людей мого малолюдного містечка так і проводить свої дні – в мріях, бажаннях, до реалізації яких руки не доходять. Світ складається не з можливостей, а з перешкод, які спрямовані саме на них...Саме на них.
Характер другий – випускниця Дублянського університету, в минулому інституту сільського господарства. Диплом економіста, якщо не помиляюся. Не працює. Вже рік. Сильна, не дурна. На природне запитання – чому? Та, батьки кажуть, що можу ще рік вдома посидіти. Батьки, явно, належать до категорії напів – впливових, час від часу своїх дітей влаштовують. Але беручи до уваги, що мають два старших сини – на виданні, на дочку уваги не залишається. Дочка – з дипломом та головою – сама роботу не шукає. Традиційна відповідь – знайти складно, немає, чекаю, доки батьки влаштують. Це називається структурне безробіття по-українське. Структурне – по відбувається на більшій території країни, і вимагає системних змін – в голові.
Характер третій – випускник технікуму номер 1456 в селі коло Львова. Має щастя бути чоловіком моєї однокласниці – гострої на язик дівки. Освіта? Не особлива. Розум? Теж на рівні технікуму. Проте моя повага до нього більша, ніж до випускників усіх вузів разом взятих. Працює в дорожньому підприємстві, купив свиней, готує на відгодівлю. Доглядає за домом, піклується про жінку та її сім’ю. Практично не знаючи його, я йому віддаю пальму першості. Саме він залишає в мені надію на успіхи української провінції.
Висновок. І хто тепер мені скаже, що нашу економіку формують якісь статистичні дані, тренди чи незрозумілі противаги? Нашу економіку визначають характери – три характери української провінції.
"Кореспондент"
Партія регіонів вважає, що за станом на початок 2007 року уряд Віктора Януковича виконав антикризову програму.
Стоян сказав, що протягом 2006 року завдяки переходу до парламентсько-президентської форми правління українська політика стала прозорішою, виріс рівень політичної культури. Торік спостерігалося конструктивне співробітництво уряду з парламентом, зазначив депутат.
"На початок 2007 року можна заявити, що уряд Януковича виконав антикризову програму", - зазначив регіонал. Зокрема, за його словами, стабілізована економіка, немає боргів за зарплатами та іншими соціальними виплатами.
Стоян підкреслив, що "успіхи уряду Януковича визнав також і Президент". Депутат також додав, що протягом останнього року доходи людей збільшилися на 20%. За його словами, у 2007 році необхідно закінчити процедуру вступу в силу Закону Про Кабінет міністрів, який був прийнятий Верховною Радою, але не підписаний Президентом.
Також цього року необхідно законодавчо врегулювати діяльність опозиції і реформувати місцеве самоврядування, зокрема, передати більше повноважень місцевій владі, зазначив Стоян.
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Не існує в нас в Україні джерела чи кількох джерел, які подають інформацію, якій можна більше менш довіряти і будувати власні знання про свою країну. Люблю робити власні висновки і не приймаю на віру так швидко все, що подають.
Але кого ми маємо?
Періодичні видання - особисто довіряю тільки Дзеркалу тижня. Хоча рівень статей там інколи перевищує мої власні знання і перевірити їх достовірність трохи складно. (наприклад, коментарі до бюджету - деякі розумію, бо ж вчила економіку, а деякі логічні звязки не завше бачу)
Дослідницькі інститути - їхню інформацію, на жаль, не всі видання публікують, до того ж доступної та свіжої інформації онлайн на їх веб сторінках не так багато. І щоб її знайти слід добре потрудитися в мережі
Державні джерела, державна статистика - чомусь в мене не існує особливої довіри до нашої статистики, знаючи, більшість чисел не часто відображають реальну дійсність (взяти хоча би частку тіньової економіки, доходи населення і всі інші похідні від цього дані)
Університети та їхні дослідження - мій друг одного разу описував (читай тут:http://vorobey.wordpress.com/tag/%d0%bd%d0%b0-%d1%80%d1%83%d1%81%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%bc/%d1%83%d1%87-%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d1%8b%d0%b5-%d1%80%d0%b5%d1%81%d1%83%d1%80%d1%81%d1%8b/)
Довіряючи його емпіричним пошукам - розумію, що і на університетських сторінках правди не завжди знайдеш.
що робити?
А що як – ідея номер 3
Дахаб – прекрасний курорт на Червоному морі. Дахаб також прекрасний приклад того, як хороші ідеї, смак та небагато грошей можуть творити дива та економічний прибуток для регіону.
Синайський півострів був «відкритий» в шістдесятих роках, в час ізраїльської окупації. Євреї помітили туристичну привабливість землі та почали будувати курорти.
Серед усіх них Дахаб виділяється своєю особливістю:
- практичною відсутністю великих, та й взагалі будь яких готелей
- замість них тут служать табори, дуже схожі на піонерські лагери радянських часів (щоправда, краще підлатовані та з хорошим сервісом)
- купою невеликих дешевих ресторанчиків
- атмосферою, яка приваблює туристів – студентів, людей з наплічниками, такий собі хіппі – стиль
Дахаб – хороший приклад поєднання не лише прекрасної природи (що в нас в Україні доста) а й смаку в створенні унікальної атмосфери.
Піонерські лагери радянського типу – чи не можуть вони стати майбутнім українських дахаб? Трохи творчості, ідей та молодого запалу і я впевнена їх можна перетворити до невпізнаності!
А що як – ідея номер 2
Ідея виникла після прочитання досить цікавої статті на тему українських громадських орагнізацій. Читай тут: http://www.kraina.org.ua/ua-print/document/574/
А що як створити українську версію CIDA/USAID, яка би фокусувалася на українських проектах?
Activities
-yearly forum of NGOs projects
-education on project writing & transparency for NGOs
-promotion of third sector & its activities in Ukraine
-Online trading of NGOs projects, where businesses can see what is happening & how they can fund it - mini stock exchange
-Consulting for NGOs & Businesses on Funding
-online & physical opportunities for NGOs to network, connect & develop common projects
-Consulting for Companies on CSR
Profits
Fee for companies that want to participate
From consulting companies on CSR activities
Money for profiling companies in society as socially responsible - $ for promotion
Benefits
For NGOs
Access to money of local businesses
More opportunities to deal with real Ukrainian problems, not just adjusting to Int'l funds
For Business
Positioning as socially responsible
Better opportunity to deal with urgent problems of society and not just random
NGOs projects
More transparency from NGOs
Those business that wants to be socially resp., can have easier access to be so
Challenges
NGOs might not want to have to compete...
Companies still do not trust NGOs
А що як – ідея номер 1
Зайнятися промоцією України, але не з точки зору багатих туристів, а більше бекпекерс.
Переглядала в неті ресурси про Україну, і їх виявилося не так вже й багато. Звісно, державного веб сайту про подорож Україною небагато, існує кілька комерційних сайтів, які або підтримуються ентузіастами і в результаті перестають обновлюватися і мають на своїх форумах лише повідомлення типу «хочу познайомитися з українкою для шлюбу», або туристичних компаній, які не подають відповідного повного образу та інформація на яких часто є односторонньою.
Більшість ресурсів розкидані по різних частинах мережі (напр., якщо тебе цікавть відпочинок в горах, то можна подивитися сторінки Асоціації зеленого туризму, якщо хочеш відпочити в хостелі, то дивись на Асоціацію хостелів)
Лоунлі планет та Раф Гайд звісно не дають багато хорошої інформації, і в основному пишуть про «Україна – Росія – Білорусія».
А що як – зайняти цю нішу і хоча звісно існує тут вже певна конкуренція сфокусуватися
* на обєднанні всієї інформації про країну, деталі пересування, проживання, з рейтингуванням готелів, хостелів, обмін думками та порадами
* на різних цільових групах туристів (не лише багатих поляків та росіян, а й наприклад студентів та ін.), відповідно різною мовою та наголошувати на цікавих місцях для певного сегменту (напр., поляки можуть відвідати міся Міцкевича в Криму, французам цікаво було би почути романтичну історію Бальзака, та ін.)
* сформувати сітку професійних гідів та провідників, які якісно і за відповідну ціну пропонуватимуть ознайомлення з Україною (або просто в певних містах, або пропонуватимуть різні цікаві тури)
Такі речі не вимагатимуть багато вкладень, радше зібрання інформації в одному місці та хороші контакти.
Тим паче що події 2004 року відкрили Україну світові, до того ж за умови відсутності віз для Європейського Союзу та США.
Будучи іноземцем в Йорданії починую розуміти, що ж саме потрібно іноземцеві для хорошої подорожі по країні (яка навіть не повинна бути особливо багата на туристичні ресурси) Адже насправді, це не памятки, чи природа, чи кишенькові забавки, а ДОСВІД – саме ЕКСПЕРІЕНС – це те, що приводить туриста знову і знову в те саме місце.
October 2005 January 2007 May 2007 June 2007
Subscribe to Posts [Atom]