A sho jak...

Цікавий погляд на українську історію

рофесор Львівського національного університету імені Івана Франка Ярослав Грицак є знаним істориком як в Україні, так і поза її межами. Автор цілої низки книжок з історії України, він кілька років викладав у Колумбійському університеті та Гарварді. Нині повернувся до Львова з Японії, де в Центрі славістичних досліджень Університету міста Хоккайдо три місяці працював над написанням своєї чергової «Історії України». Цю книжку Ярославу Грицаку замовило видавництво Blackwell’s, яке взялося за реалізацію проекту великої серії «Історія Європи», де заплановано представити кожну країну Старого Світу окремим томом. Востаннє Україна брала участь у подібному проекті 200 років тому, коли австрійський історик Енгель написав і видав історію запорозьких козаків та історію Галицько-Волинського князівства. Яким побачить нинішній читацький світ минуле України, а також погляд історика на сучасні перспективи держави — про це в нашій розмові з Ярославом Грицаком.

Саме розмову можна знайти ось тут:

http://www.zn.kiev.ua/nn/show/632/55675/

порівняння України з Палестиною та Іраком, погляд на значення відкриття Америки та думки про поділ українського політикуму. Досить цікаво.

My grand HR consultants

Check them out!

systematichr.com
http://hrblog.typepad.com/hrblog
www.management.com.ua
www.mckinsey.com

Три характери української провінції

Інколи зустрічі зі старими однокласниками дозволяють по-простому глянути на проблеми української економіки, та й суспільства загалом. Найбільш вагомі статистичні дані можна подати на прикладі кількох життів. Три характери української провінції.

Характер перший – бухгалтерка у ветеринарній лікарні, моя одноліток, з практично готовим дипломом про вищу освіту у Львівській друкарській академії. Робота бухгалтера досить стабільна. Прибуток теж приходить щомісяця, хоча й невеликий. Стабільність – вічна мрія української провінції. Проте кобіта хоче до Львова. На моє наївне запитання – і що вже шукаєш? Є якісь можливості? Зі сміхом відповідає, що ще не шукала. Але хоче. Як то кажуть, аби «Ваши желания всегда совпадали с вашими возможностями». Додам, якби ж то ще ваші бажання були справді бажаннями. Більшість молодих людей мого малолюдного містечка так і проводить свої дні – в мріях, бажаннях, до реалізації яких руки не доходять. Світ складається не з можливостей, а з перешкод, які спрямовані саме на них...Саме на них.

Характер другий – випускниця Дублянського університету, в минулому інституту сільського господарства. Диплом економіста, якщо не помиляюся. Не працює. Вже рік. Сильна, не дурна. На природне запитання – чому? Та, батьки кажуть, що можу ще рік вдома посидіти. Батьки, явно, належать до категорії напів – впливових, час від часу своїх дітей влаштовують. Але беручи до уваги, що мають два старших сини – на виданні, на дочку уваги не залишається. Дочка – з дипломом та головою – сама роботу не шукає. Традиційна відповідь – знайти складно, немає, чекаю, доки батьки влаштують. Це називається структурне безробіття по-українське. Структурне – по відбувається на більшій території країни, і вимагає системних змін – в голові.

Характер третій – випускник технікуму номер 1456 в селі коло Львова. Має щастя бути чоловіком моєї однокласниці – гострої на язик дівки. Освіта? Не особлива. Розум? Теж на рівні технікуму. Проте моя повага до нього більша, ніж до випускників усіх вузів разом взятих. Працює в дорожньому підприємстві, купив свиней, готує на відгодівлю. Доглядає за домом, піклується про жінку та її сім’ю. Практично не знаючи його, я йому віддаю пальму першості. Саме він залишає в мені надію на успіхи української провінції.

Висновок. І хто тепер мені скаже, що нашу економіку формують якісь статистичні дані, тренди чи незрозумілі противаги? Нашу економіку визначають характери – три характери української провінції.

І чому я не знаю чи вірити?
--------------------------------------------------------------------------------------------

"Кореспондент"

Партія регіонів вважає, що за станом на початок 2007 року уряд Віктора Януковича виконав антикризову програму.

Як заявив народний депутат з фракції Партії регіонів Олександр Стоян, виступаючи в парламенті, 2006 рік став роком реформування України, зокрема, наша держава стала жити за нормами парламентсько-президентської республіки.

Стоян сказав, що протягом 2006 року завдяки переходу до парламентсько-президентської форми правління українська політика стала прозорішою, виріс рівень політичної культури. Торік спостерігалося конструктивне співробітництво уряду з парламентом, зазначив депутат.

"На початок 2007 року можна заявити, що уряд Януковича виконав антикризову програму", - зазначив регіонал. Зокрема, за його словами, стабілізована економіка, немає боргів за зарплатами та іншими соціальними виплатами.

Стоян підкреслив, що "успіхи уряду Януковича визнав також і Президент". Депутат також додав, що протягом останнього року доходи людей збільшилися на 20%. За його словами, у 2007 році необхідно закінчити процедуру вступу в силу Закону Про Кабінет міністрів, який був прийнятий Верховною Радою, але не підписаний Президентом.

Також цього року необхідно законодавчо врегулювати діяльність опозиції і реформувати місцеве самоврядування, зокрема, передати більше повноважень місцевій владі, зазначив Стоян.

-----------------------------------------------------------------------------------------------

Не існує в нас в Україні джерела чи кількох джерел, які подають інформацію, якій можна більше менш довіряти і будувати власні знання про свою країну. Люблю робити власні висновки і не приймаю на віру так швидко все, що подають.

Але кого ми маємо?

Періодичні видання - особисто довіряю тільки Дзеркалу тижня. Хоча рівень статей там інколи перевищує мої власні знання і перевірити їх достовірність трохи складно. (наприклад, коментарі до бюджету - деякі розумію, бо ж вчила економіку, а деякі логічні звязки не завше бачу)

Дослідницькі інститути - їхню інформацію, на жаль, не всі видання публікують, до того ж доступної та свіжої інформації онлайн на їх веб сторінках не так багато. І щоб її знайти слід добре потрудитися в мережі

Державні джерела, державна статистика - чомусь в мене не існує особливої довіри до нашої статистики, знаючи, більшість чисел не часто відображають реальну дійсність (взяти хоча би частку тіньової економіки, доходи населення і всі інші похідні від цього дані)

Університети та їхні дослідження - мій друг одного разу описував (читай тут:http://vorobey.wordpress.com/tag/%d0%bd%d0%b0-%d1%80%d1%83%d1%81%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%bc/%d1%83%d1%87-%d0%be%d0%b1%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%82%d0%b5%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d1%8b%d0%b5-%d1%80%d0%b5%d1%81%d1%83%d1%80%d1%81%d1%8b/)

Довіряючи його емпіричним пошукам - розумію, що і на університетських сторінках правди не завжди знайдеш.

що робити?

Сирія - ворота України на Близький Схід

Двосторонній українсько-сирійський бізнес-форум у рамках міжнародної програми "Україна пропонує співробітництво" відбувся у столиці Сирійської Арабської Республіки - Дамаску, а також у місті Алеппо (Халеб).

До складу української делегації входили керівники та представники великих промислових підприємств практично з усіх регіонів України. Під час візиту пройшли презентації експортних можливостей Української держави на Близькому Сході. Особливо підкреслювалося, що курс на подальший розвиток економічного співробітництва із Сирією відповідає пріоритетам зовнішньоекономічної політики України, а сама Сирія має стати воротами для українського бізнесу на близькосхідний ринок.

Чому ж саме Сирія відіграє таку важливу роль і чому саме на неї роблять ставку українські бізнесмени?

Більше тут:http://www.ames.kiev.ua/news/?id=333

Взято з Центру близькосхідних досліджень

My favourites online

www.zn.kiev.ua - безумовно чи не найтолковіший український тижневик. Пропонує хороший огляд українських новин і коментарі експертів. Чи не єдиний ресурс, який публікується на трьох мовах. Якість матеріалів суперова.

www.kraina.org.ua - починався Тимошенко як пропотип електронного управління. На жаль, притих, хоча часом цікаво почитати бібліотеку та частково дискусії

www.management.com.ua/vision/visions.html - звідси черпаю натхнення!

blog.management.com.ua - читаю новини та збагачую свої знання

www.experts.in.ua - заснована Брюховецьким ця сторінка дає багато цікавої інформації про сучасний стан України. Погляд експертів (до речі, досить серйозних)

Цікава стаття на тему української зовнішньої політики

Думка чотирьох людей, які в свій час формували українську зовнішню політику.

"Утім, якщо уважно ознайомитися з відповідями лідерів вітчизняної зовнішньополітичної думки, які суттєво впливають на погляди у сфері зовнішньої і міжнародної політики двох лідерів країни — президента Віктора Ющенка й прем’єра Віктора Януковича, то спільного в них, мабуть, значно більше, ніж відмінностей. Що вселяє обережний оптимізм щодо можливості досягнення в Україні в найближчому майбутньому зовнішньополітичного консенсусу. Якщо праві ті, хто вклав у вуста глави уряду твердження про єдність стратегічного бачення майбутнього країни в прем’єра і президента, то, можливо, дипломатам-«мудрійшинам» зрештою вдасться спочатку об’єднатися самим, а потім переконати й перших осіб держави у потребі крокувати в ногу на шляху до цих високих цілей."

Мій Комент: правильна думка щодо поглиблення співробітництва Україна - Близький Схід.

Read the article here: http://www.zn.kiev.ua/nn/show/629/55519/

А що як – ідея номер 3

Дахаб – прекрасний курорт на Червоному морі. Дахаб також прекрасний приклад того, як хороші ідеї, смак та небагато грошей можуть творити дива та економічний прибуток для регіону.

Синайський півострів був «відкритий» в шістдесятих роках, в час ізраїльської окупації. Євреї помітили туристичну привабливість землі та почали будувати курорти.

Серед усіх них Дахаб виділяється своєю особливістю:

- практичною відсутністю великих, та й взагалі будь яких готелей

- замість них тут служать табори, дуже схожі на піонерські лагери радянських часів (щоправда, краще підлатовані та з хорошим сервісом)

- купою невеликих дешевих ресторанчиків

- атмосферою, яка приваблює туристів – студентів, людей з наплічниками, такий собі хіппі – стиль

Дахаб – хороший приклад поєднання не лише прекрасної природи (що в нас в Україні доста) а й смаку в створенні унікальної атмосфери.

Піонерські лагери радянського типу – чи не можуть вони стати майбутнім українських дахаб? Трохи творчості, ідей та молодого запалу і я впевнена їх можна перетворити до невпізнаності!

А що як – ідея номер 2

Ідея виникла після прочитання досить цікавої статті на тему українських громадських орагнізацій. Читай тут: http://www.kraina.org.ua/ua-print/document/574/

А що як створити українську версію CIDA/USAID, яка би фокусувалася на українських проектах?

Activities

-yearly forum of NGOs projects

-education on project writing & transparency for NGOs

-promotion of third sector & its activities in Ukraine

-Online trading of NGOs projects, where businesses can see what is happening & how they can fund it - mini stock exchange

-Consulting for NGOs & Businesses on Funding

-online & physical opportunities for NGOs to network, connect & develop common projects

-Consulting for Companies on CSR

Profits

Fee for companies that want to participate

From consulting companies on CSR activities

Money for profiling companies in society as socially responsible - $ for promotion

Benefits

For NGOs

Access to money of local businesses

More opportunities to deal with real Ukrainian problems, not just adjusting to Int'l funds

For Business

Positioning as socially responsible

Better opportunity to deal with urgent problems of society and not just random

NGOs projects

More transparency from NGOs

Those business that wants to be socially resp., can have easier access to be so

Challenges

NGOs might not want to have to compete...

Companies still do not trust NGOs

А що як – ідея номер 1

Зайнятися промоцією України, але не з точки зору багатих туристів, а більше бекпекерс.

Переглядала в неті ресурси про Україну, і їх виявилося не так вже й багато. Звісно, державного веб сайту про подорож Україною небагато, існує кілька комерційних сайтів, які або підтримуються ентузіастами і в результаті перестають обновлюватися і мають на своїх форумах лише повідомлення типу «хочу познайомитися з українкою для шлюбу», або туристичних компаній, які не подають відповідного повного образу та інформація на яких часто є односторонньою.

Більшість ресурсів розкидані по різних частинах мережі (напр., якщо тебе цікавть відпочинок в горах, то можна подивитися сторінки Асоціації зеленого туризму, якщо хочеш відпочити в хостелі, то дивись на Асоціацію хостелів)

Лоунлі планет та Раф Гайд звісно не дають багато хорошої інформації, і в основному пишуть про «Україна – Росія – Білорусія».

А що як – зайняти цю нішу і хоча звісно існує тут вже певна конкуренція сфокусуватися

* на обєднанні всієї інформації про країну, деталі пересування, проживання, з рейтингуванням готелів, хостелів, обмін думками та порадами

* на різних цільових групах туристів (не лише багатих поляків та росіян, а й наприклад студентів та ін.), відповідно різною мовою та наголошувати на цікавих місцях для певного сегменту (напр., поляки можуть відвідати міся Міцкевича в Криму, французам цікаво було би почути романтичну історію Бальзака, та ін.)

* сформувати сітку професійних гідів та провідників, які якісно і за відповідну ціну пропонуватимуть ознайомлення з Україною (або просто в певних містах, або пропонуватимуть різні цікаві тури)

Такі речі не вимагатимуть багато вкладень, радше зібрання інформації в одному місці та хороші контакти.

Тим паче що події 2004 року відкрили Україну світові, до того ж за умови відсутності віз для Європейського Союзу та США.

Будучи іноземцем в Йорданії починую розуміти, що ж саме потрібно іноземцеві для хорошої подорожі по країні (яка навіть не повинна бути особливо багата на туристичні ресурси) Адже насправді, це не памятки, чи природа, чи кишенькові забавки, а ДОСВІД – саме ЕКСПЕРІЕНС – це те, що приводить туриста знову і знову в те саме місце.