A sho jak...

Три характери української провінції

Інколи зустрічі зі старими однокласниками дозволяють по-простому глянути на проблеми української економіки, та й суспільства загалом. Найбільш вагомі статистичні дані можна подати на прикладі кількох життів. Три характери української провінції.

Характер перший – бухгалтерка у ветеринарній лікарні, моя одноліток, з практично готовим дипломом про вищу освіту у Львівській друкарській академії. Робота бухгалтера досить стабільна. Прибуток теж приходить щомісяця, хоча й невеликий. Стабільність – вічна мрія української провінції. Проте кобіта хоче до Львова. На моє наївне запитання – і що вже шукаєш? Є якісь можливості? Зі сміхом відповідає, що ще не шукала. Але хоче. Як то кажуть, аби «Ваши желания всегда совпадали с вашими возможностями». Додам, якби ж то ще ваші бажання були справді бажаннями. Більшість молодих людей мого малолюдного містечка так і проводить свої дні – в мріях, бажаннях, до реалізації яких руки не доходять. Світ складається не з можливостей, а з перешкод, які спрямовані саме на них...Саме на них.

Характер другий – випускниця Дублянського університету, в минулому інституту сільського господарства. Диплом економіста, якщо не помиляюся. Не працює. Вже рік. Сильна, не дурна. На природне запитання – чому? Та, батьки кажуть, що можу ще рік вдома посидіти. Батьки, явно, належать до категорії напів – впливових, час від часу своїх дітей влаштовують. Але беручи до уваги, що мають два старших сини – на виданні, на дочку уваги не залишається. Дочка – з дипломом та головою – сама роботу не шукає. Традиційна відповідь – знайти складно, немає, чекаю, доки батьки влаштують. Це називається структурне безробіття по-українське. Структурне – по відбувається на більшій території країни, і вимагає системних змін – в голові.

Характер третій – випускник технікуму номер 1456 в селі коло Львова. Має щастя бути чоловіком моєї однокласниці – гострої на язик дівки. Освіта? Не особлива. Розум? Теж на рівні технікуму. Проте моя повага до нього більша, ніж до випускників усіх вузів разом взятих. Працює в дорожньому підприємстві, купив свиней, готує на відгодівлю. Доглядає за домом, піклується про жінку та її сім’ю. Практично не знаючи його, я йому віддаю пальму першості. Саме він залишає в мені надію на успіхи української провінції.

Висновок. І хто тепер мені скаже, що нашу економіку формують якісь статистичні дані, тренди чи незрозумілі противаги? Нашу економіку визначають характери – три характери української провінції.

posted by Oksana  # 12:23 AM